Компетентністний підхід у викладанні хімії через формування життєвої компетентності на уроках хімії.
– Як навчати дітей?
– -Як розвивати в учнів внутрішню мотивацію до вивчення хімії?
– Якими способами діяльності навчати дітей?
Відповіді на ці запитання дає компетентністний підхід до навчання. Актуальність теми в тому, що виділяють компетентністний підхід, як один із значніших.
На противагу засвоєнню знань компетентністний підхід передбачає засвоєнню знань учнями, вмінь, що дозволяють діяти в нових невизначених, проблемних ситуаціях, для яких завчасно неможливо напрацювати відповідні засоби. Їх необхідно знаходити в процесі вирішенні подібних ситуацій і досягати потрібних результатів.
Саме цей підхід є підсиленням ужиткового практичного характеру, посиленням всієї шкільної освіти ( в тому числі і предметного навчання). Він виник із простого запитання: якими результатами шкільної освіти учень може скористатися поза школою.
Теоретичні знання мають перестати бути мертвим багажем, а стати практичним засобом пояснень явищ та рішень ситуацій і проблем.
Найважливішою ознакою компетентісного підходу є здатність учня до самонавчання в подальшому, а це не можливо без глибоких ґрунтовних знань.
Основний результат компетентісного підходу – готовність використовувати отриманні знання і вміння приймати рішення у незвичайній життєвій ситуації.
Чим більше та чи інша наука пов’язана з повсякденним життям. Тим складніше учителю вишукати в ній дивовижні родзинки – адже буденним і звичайним не здивуєш.
Та часом самі учні ненавмисно. А якось безжурно і по-дитячому підказують, як саме їх треба зрозуміти і якими сприймати, що в даному предметі їх цікавить найбільше.
У хімії , звичайно, найбільше цікавлять експерименти. Використання для дослідів речовин домашнього вжитку дає дітям не лише цікаві спостереження, але й глибші знання з курсу « Хімія в нашому житті».
Навчальний і виховний процеси не можливі без щирого відношення до учня. Іноді чуєш вислів: « Щоб зрозуміти дитину, треба вчителю опуститися до рівня дитячих проблем, його світогляду». Дозвольте не погодитися. Всім відома мудрість: «Вустами дитини глаголить істина». Значить учитель має не «опускатися», а підніматися до рівня світогляду дитини, до розуміння її внутрішнього «я». А коли буде співпереживання, то буде і співпраця.